- титулувати
- Називати духовну особу за її титулом
Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
титулувати
Смотреть что такое "титулувати" в других словарях:
титулувати — у/ю, у/єш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. || Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо … Український тлумачний словник
титулувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
величати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Називати кого небудь шанобливим ім ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. || розм. Називати кого небудь ім ям згідно з його чином; титулувати. || ірон. Називати когось яким небудь ім ям, прізвиськом, образливим… … Український тлумачний словник
титулований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до титулувати. || титуло/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який має титул (у 1 знач.); вельможний. || Який одержав найменування, що свідчить про визнання заслуг, високих якостей; визнаний. Титулований… … Український тлумачний словник
титулування — я, с. 1) Дія за знач. титулувати. 2) Слово, словесна формула, якими йменується особа згідно з її почесним званням, службовим становищем і т. ін … Український тлумачний словник
титулуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. 2) Пас. до титулувати … Український тлумачний словник
